Діана Подолянчук розповіла про проект «Поліція добра»

0
Діана Подолянчук розповіла про проект «Поліція добра»
На фото Діана Подолянчук зі своєю вихованкою Соломійкою, яка також разом з мамою долучилася до волонтерства.

З Діаною Подолянчук, ініціаторкою  проекту «Поліція добра»,  нам вдалося зустрітися в перерві між репетиціями в її хореографічній студії, де  вона займається зі своїми  юними вихованцями. Хоч розмова була короткою, зате спробували втиснути максимум інформації.

Діано, Ви, певно, вже не один десяток разів чули це питання, але як виникла ідея «Поліції добра»?

  • Я не втомлююся відповідати, бо інформаційний розголос — це також важлива складова нашої діяльності. Волонтерством я займаюся вже 8 років, постійно з’являються ідеї, як поєднати творчість з добротворенням. Ми з моїми учнями робили різноманітні тематичні заходи, наприклад в стилі джунглів, коли ми допомагали добровольцям, потім була «Індійська казка», коли ми поїхали в пансіонат для літніх людей і влаштували для них свято, паралельно привізши памперси і солодощі. А зараз настала черга спільного проекту з правоохоронцями під кодовою назвою «Поліція добра» ( робоча назва «Вартові добра»). На даний момент ми зібрали пів тонни речей, які вже навіть не поміщаються в Управлінні патрульної поліції. Звісно, дитячі будинки Вінниці насичені речами та іграшками, а щоб їхати в райони, потрібно знати конкретні адреси.  І тут нам стала в нагоді  поліційна база, в яку включені неповнолітні, що опинилися внаслідок тих чи інших факторів у складних життєвих обставинах. Саме до них ми і їздимо, аби подивитися, як живуть такі діти, в яких умовах виховуються. Іноді навіть подарований браслет чи кросівки викликає у дитини бурю емоцій. Цей проект має чимало критики, але ж не критикують тих, хто нічого не робить.

Можливо, серед критичних зауважень були закиди про те, що іграшки — далеко не найважливіша річ в родині, де не вистачає найнеобхіднішого, наприклад, продуктів?

  • Зараз така спека, що з продуктами ми не ризикнемо мати справу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Діана Подолянчук про танці, наукову діяльність та соціальні проекти

То як ви обираєте собі підшефних?

  • Ми зрозуміли просту річ — допомагати всім, це нікому не допомогти. Тому ми конкретизували завдання: зараз у нас 20 сімей, якими ми опікуємося. Наприклад, одній родині потрібно допомогти з ремонтом — ми сконцентрували зусилля на будматеріалах і всьому необхідному.

Ви збираєтеся моніторити, як складеться подальша доля цих дітей?

  • Так, ми об’їжджатимемо ці сім’ї повторно. Насправді у поліції вже давно була подібна практика, тому коли мені прислали на «Нову Пошту» з Києва 250 кг нових іграшок, Олена Вотякова (співзасновниця проекту, – прим. ред.), інспектор по зв’язках з громадськістю управління поліції, пояснила, куди ми це все добро зможемо прилаштувати. До речі, нещодавно до нас звернувся Ситківський інтернат з проханням, якщо ми назбираємо багато речей і зможемо з ними поділитися, вони будуть дуже раді. А речі для дорослих ми плануємо відвозити в психіатричну лікарню, адже туди волонтери не дуже навідуються.

А ті люди, яким ви привозили допомогу, завжди адекватно сприймали ваші наміри?

  • Так, нам в цьому плані поталанило. По-перше, ми намагаємося вручати іграшки і канцелярію саме дітям, адже якщо дитина взяла іграшку до рук, то її вже так просто не забрати. По-друге, ми не нав’язуємо свою допомогу. Власне нам частенько доводиться бути психологами, ми переконуємо дитину, що вона має можливість захистити свої права і інтереси.

Останнє питання: хто долучається до проекту?

  • Мої друзі, знайомі, батьки вихованців і самі діти ІТ-компанія, колеги. У нас постійно відкритий зал: будь-хто може зайти і залишити речі  для тих, хто їх потребує.

Коментарі

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я