Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного

0
Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного

Вінниця – це місто дуже багате на цікавих людей, з якими ми, в свою чергу, дуже любимо спілкуватись. В полі нашого зору вже з’являлись художниця, письменниця, благодійниця, засновниця онлайн-журналу, а також – депутатка обласної Ради. Цього разу ми підготували для вас зовсім нову розмову.

Instagram став вже невід’ємною частиною нашого життя: ми спілкуємось з друзями, купуємо та продаємо товари, реалізуємо свій творчий потенціал, та навіть шпигуємо за оточуючими! Про це, та багато інших цікавинок ми поспілкувались з Іриною Золотар, яка веде популярний лайфстайл-блог emira77767, і кожного дня радує своїх фолловерів простим та повсякденним гумором, який розуміє кожен.

Ірина не з чуток знає про рекламування різноманітних компаній та послуг, адже вона володіє аутсорсинговим контакт-центром «Cartli», який займається інформуванням по голосовим каналам, а також – обробкою звернень в інтересах їхніх замовників. Про сучасні маркетингові технології Ірина знає не з чуток, однак, свою сторінку в Instagram ніяк не розвивала, про що й розповіла нашому кореспонденту під час ексклюзивного інтерв’ю.

Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного– Як давно ти в Instagram?

– Ой, це було дуже давно, ще тоді, коли там ніхто не сидів, і навіть коли ніхто в цю соціальну мережу не вірив. Це було в далекому вже 2013 році, і я використовувала його як особистий альбом, в якому ділилась з друзями кадрами з життя. Тоді всі його вели саме для таких цілей.

Однак, був період, коли я зробила перерву на три роки. Я повернулась в Instagram вже у 2016 році, і продовжувала користуватись ним так само, як і раніше. Ніколи не прагнула до якоїсь популярності, розкрутитись, а просто отримувала задоволення від свого життя, часу, проведеного з близькими.

– Це дійсно круто, враховуючи те, як усі сходять з розуму. А чи є в тебе якісь принципи підбору контенту для сторінки?

– Майже немає, однак, я просто обожнюю ділитись з фолловерами фото з наших подорожей, а також – своїм хобі. Я малюю з дитинства, навчалась у художній школі, але, не стала присвячувати цьому кар’єру. Малювання – це чудовий засіб розслабитись та висловити свої почуття. Я малюю квіти та людей, красиві пейзажі.

І, звичайно ж, я люблю жартувати над повсякденними речами, посміятись над якимись ситуаціями, що складаються у моєму житті.

– А як друзі та близькі ставляться? Чи читають тебе в Instagram рідні?

– Мами в Instagram немає. Я їй так і кажу: «Мамо, ця соціальна мережа не для тебе, тобі там немає що робити».

Знайомі та близькі часто бувають в жасі від моїх постів. Вони, звичайно знають, що це просто жарти і вихід емоцій. Я жарти пожартувала і все, мені вже добре.

– А про що точно ніколи не шуткуватимеш? Що для тебе в гуморі – табу?

– Я вважаю, що для гумору, в принципі, немає меж. Жартувати можна про все. З іншого боку, є речі болючі для конкретних людей. Я розумію, що якщо у певної знайомої мені людини зараз якесь горе, то взагалі не маю права жартувати в стрічці. Так робити не можна, і у мене є затишшя, тому що я – адекватна людина, яка може поспівчувати і увійти в положення інших.

“Для гумору, в принципі, немає меж”

Що ж до чорного гумору взагалі, то я вважаю, що для нього немає меж. Усі жарти гострі, неправильні, однозначно когось-та задінуть і розізлять. Поки гумор не стає інструментом політики чи ненависті, важливих соціальних змін, це – гумор. Це – річ для застілля, а не для трибун.

Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного– Як «розкрутити» свою сторінку в Instagram? Чи є в тебе якісь рецепти популярності?

– В першу чергу – спитати в себе на чорта потрібно взагалі це робити?

Перш за все – тому що це однозначно буде платно. Якщо це особисті мотиви, не підкріплені бажанням заробляти на цьому, то я просто не бачу сенсу розкрутки. Для того, щоб почати розвиватись в Instagram, потрібно обрати свою нішу, в якій ти будеш унікальним, теми, на які ти можеш говорити. Розібратись, чи можеш ти красиво писати та говорити, доступно доносити інформацію.

Якщо ти бізнесмен і шукаєш свою клієнтуру, то платні засоби для розкрутки окупляться і принесуть свою вигоду, але якщо ти просто людина і хочеш просто багато фолловерів «щоб було», то навіщо взагалі це робити?

– А що думаєш про блогерів в Instagram, які своєю темою обрали… розкрутку в Instagram, обробку фото і створення взагалі виключно «інстаграмного» контенту?

– Взагалі – люди, які роблять це і заробляють на цьому гроші, це, на мою думку, бізнесмени, які просто обрали свою нішу і працюють у ній. Вони випускають інформаційний продукт, я вважаю, що це просто повітря, але вони заробляють кошти. Красені.

Інше питання – на це є попит. Якщо попит для комерційних цілей – одне питання, наприклад – дівчинка веде свій інтернет-магазин і хоче розуміти, як їй правильно фотографію викласти, як правильно обробити, які хештеги використати. Якщо для особистих справ, типу «Як мені салат правильно обробити?», то це вже клініка.

“Ну, сорян, твоя ніша не така”

І ще один нюанс – більшість таких блогерів ні чорта не розуміють, що таке реклама і як вона працює у соціальних мережах. Вони не знають базових принципів реакції людських органів на інформацію, як мозок аналізує, і тому вони у більшості просто говорять про основи маркетингу, але не розкривають прикладних нюансів. Їхні поради не мають під собою ніякого практичного змісту. Якщо зірки сходяться так, що їхні поради спрацьовують – це викликає шалену радість, але якщо не спрацювали, то зазвичай чуєш «Ну, сорян, твоя ніша не така». Але це так не працює. Є чіткі закони, і якщо чесно – це просто математика.

Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного– Іноді буває таке, що Instagram люди використовують для того, щоб крадькома слідкувати за людьми, які їм дуже подобаються, або – зовсім не подобаються. Чи грішила ти таким?

– Якщо чесно, то взагалі не цікавлюсь людьми, які мені взагалі не подобаються, і не слідкую за ними ні крадькома, ні відкрито. Якби можна було зменшити кількість підписок та потоку інформації у стрічці, я б це зробила, але це вже питання стосунків та порядності. Не можна, наприклад, відписатись від мами, від родичів, грубо кажучи.

Так вже вийшло, що по роботі в мене просто бурний потік інформації, а тому додаткова й некорисна стає просто зайвою. Я можу забувати, що знайомі народжували дітей, і через десять років можу сказати «Слухай, а що це за дитина з ним йде?», а коли дізнаюсь, що це син, згадую і дивуюсь з самої себе, як можна таке забути.

Мені нецікаво слідкувати за життям малознайомих людей, а про життя друзів та близьких я знаю й так, поза соціальними мережами.

“Не цікавлюсь людьми, які мені не подобаються”

На мою думку, соціальні мережі – це по більшості своїй просто обгортка, під якою є дещо набагато більше. Якщо хочете дізнатись, що нового у людини, то просто зателефонуйте і дізнайтесь!

Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного– Як ти ставишся до того, що діти дуже часто і багато сидять у соціальних мережах?

– Якщо говорити про моїх дітей, то вони поки не досягли того рівня, коли є розуміння, що таке соціальні мережі і бажання ними користуватись, окрім YouTube. Старший син дивиться там усі свої улюблені мультики, але це явно не використання соціальних мереж.

Однак, соціальні мережі – це важлива частина нашого життя та життя наших дітей. Я вважаю, що людина, яка не має жодного аккаунта у соціальних мережах, виглядає більш дивно, ніж та, що має їх. Для мене дивно, коли у 2019 році людина має тільки електронну пошту, одразу хочеться запитати «Що з тобою не так, чуваче? Зізнавайся: скільки фейкових сторінок у тебе є?».

Діти у соціальних мережах – це не те, щоб нормальне явище, але вже звичне. І батьки, звичайно, повинні контролювати їхню присутність там. Це не про перегляд усіх переписок. Як мінімум батьки мають бути підписані на свою дитину, дивитись, що вона постить, адже соціальні мережі – це річ досить емоціональна. Видалення постів, модерація, сльози, соплі – це усе можна побачити у соціальних мережах, і мене дуже дивують новини, коли якась дитина намагалась чи покінчила з собою, в неї п’ятнадцять постів про суїцид на сторінці, а мама не бачила. В якому сенсі мама не бачила? А на кого мама підписана?

“Що з тобою не так, чуваче? Скільки фейкових сторінок у тебе є?”

Забороняти дітям користуватись соціальними мережами, звичайно, не можна, тому що ви робите свою дитину такою, що не йде в ногу з часом. Вона не може бути без планшета, зараз така ера, що вони усі ледь не народжуються з гаджетами в руках. Якщо дитина не буде вміти користуватись телефоном, серфити в Інтернеті, і не матиме Інтернет-грамотності, то це їй не на користь, вона буде білою вороною. Не можна бути не в курсі улюблених мультиків, героїв, і це, я вважаю, неправильно.

– А що робити батькам, які хочуть, щоб дитина проводила свій час в Інтернеті корисніше та безпечніше?

– Перш за все – пояснювати. Пояснювати, що там, за екраном чи монітором, віртуальний світ, який у більшості випадків не відповідає дійсності. Для дитини, особливо – маленької, це дійсно складна тема.

Мені, наприклад, потрібно було пояснювати своєму малому, що супергерої видумані, і я не можу так полетіти, так віджатись, колесом так пострибати, як він хоче. Вже в чотири роки він знав, що немає ні супергероїв, ні Діда Мороза, ніяких інших казкових героїв.

Ірина Золотар про Instagram, рекламу та межі смішного– А ти в дитинстві вірила в Діда Мороза?

– Ні. В мене навіть був з цього приводу скандал з мамою, в дитинстві.

Це було зимою, ми гуляли з дівчатами у дворі, і одна каже «Так і так, до мене прийшов Дід Мороз, подарував подарунок», а я їй відповідаю «Ні, це тато твій був!». У неї страшна істерика, вона біжить додому, і її мама, звичайно, до моєї мами зі словами «Що ваша дитина собі дозволяє? Вона ще думала, що Дід Мороз є!». Дівчинка дуже засмутилась, і тоді ще не було так розповсюджено – звертатись до психологів, але я впевнена, що потрібно було б звернутись.

Мама влаштувала мені скандал, мовляв, якщо ти знаєш, ще не означає, що інші теж знають. І мені так образливо було, я не розуміла, чому якщо хтось дурний, то неправа я. Не розуміла, чому погано вчинила, розповівши іншому правду, тому вирішила проговорювати таке зі своїми дітьми одразу.

– Якщо вже мова зайшла про несправжність у соціальних мережах, то як людині впоратись з тим, що усі навколо їздять на Мальдіви, ведуть красиве життя, а у неї, м’яко кажучи, не інстаграмно?

– Чесно кажучи, з цим впоратись майже неможливо. Безумовно, картинка малює ілюзію, і її повністю не можна розвіяти. Звичайно, ти можеш собі говорити, що знаєш, де ця людина працює, з ким одружена і так далі, але ілюзія соціальних мереж досить сильна, якщо говорити про психологічне сприйняття інформації. Перші декілька секунд ти сприймаєш інформацію не раціонально, а емоціонально, аналітика ще не під’їхала, і на цьому побудована, до речі уся реклама. Від цього не піти, і навіть дуже розумна людина піддається впливу візуальних образів.

Однозначно потрібно позбавлятись від контенту, який змушує тебе почуватись некомфортно. Не дивитись, заносити в ігнор-лист, відписуватись. І, звичайно, використовувати сервіси для контролю, де і як користуєшся гаджетами.

Еталони краси та образи – це реальність, від неї не втекти.

Фотографувала: Лада Савельєва

Коментарі

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я