Роман Головащенко: “У Вінниці багато красивих місць, тільки потрібно їх помітити”

0
218

Ми продовжуємо серію публікацій про фотопроект Костянтина Ревуцького «City Style», що створюється за підтримки Людмили Станіславенко. Наш кореспондент поспілкувався перед зйомками для проекту з Романом Головащенко, професійним боксером з Вінниці. Роман має три пояси Інтерконтинентального чемпіона за версією IBO, пояс чемпіона світу за версією GBC, пояс Інтерконтинентального чемпіона за версією WBC-А, пояс чемпіона Європи за версією IBF.

Про участь у «City Style, про Вінницю, бокс, боксерок та, звичайно, про проект, читайте в нашому ексклюзивному інтерв’ю.

– Розкажи, чому серед усіх видів спорту, хобі та занять, ти вибрав саме бокс? Це досить жорсткий спорт, в деяких випадках навіть лякаючий. Як так сталось, що ти почав займатись боксом?

– За мене цей вибір зробили батьки. Батько приніс дві пари боксерських рукавиць, два шоломи, коли мама була ще вагітна мною. Він хотів, щоб було два сини-боксери, і так вийшло. Щоб мене відвели у секцію боксу я клянчив півроку, мені було п’ять років. Ми дуже довго ходили в спортзал, було то зачинено, то ще щось. А потім ми все ж потрапили, то була матчева зустріч Немирів-Могилів-Подільський, і це був перший бокс, який я побачив вживу. Ми прийшли, подивились, а на наступний раз домовились з Віктором Андрієвичем, щоб поспілкуватись.

Пам’ятаю ще, в мене була дуже стильна зачіска, з довгим волоссям, і коли ми прийшли вдруге, тренер сказав: “Ну, це потрібно прибрати, якщо хочеш займатись боксом”. І мене постригли “під трієчку”, одразу ж.

– Які секції, окрім боксу ти розглядав з батьками? Ким хотів стати в дитинстві?

– Мене дуже приваблювали дві такі професії: юрист або персональний охоронець. Можливо, це була дитяча романтика, фільми з Кевіном Коснером, але щось таке приваблювало.

З єдиноборств подобалось карате і кік-боксинг, але в Немирові, звідки я родом, їх не було. Була важка атлетика, але дітей туди не водять, тому так вийшло, що бокс.

– На хвилі підняття питань гендерної рівності не можу не спитати. Жінка-боксер: це добре чи не дуже?

– У мене до цього однозначне ставлення, і я цього не приймаю. Жіночий бокс, боротьбу, штангу – все це я не приймаю, як на мене, це – не жіночі види спорту. Жінка не для того, щоб її били по обличчю, а для того, щоб її любили.

Жінка – це берегиня, хранителька домашнього вогнища. Вона повинна бути жіночною, ніжною, дарувати своє тепло чоловіку, а вже він – повинен вміти захистити, прогодувати, взути.

На жаль, зараз світ перевернувся з ніг на голову, і в цьому частково винні чоловіки, адже нормальних чоловіків майже не залишилось, і жінкам доводиться брати на себе їхні обов’язки, на жаль, і відчувається, що вони сильніші, мужніші. Молоді хлопці дуже рідко замислюються про те, що вони – захисники.

Інше діло – займатись певними видами спорту для самооборони. Це дуже корисно, але дай Бог, щоб це ніколи не знадобилось.

– Ну, і, власне, про проект. Ти працював з Костянтином Ревуцьким до проекту “City Style”?

– З Костею ми знайомі вже дуже давно, він мій близький товариш. Класний фотограф, дуже відкритий, крутий хлопець, дуже приємно з ним працювати, і разом ми відзняли дуже багато проектів. Коли Костя пропонує участь в чомусь, я ніколи не відмовляюсь, це завжди весело і прикольно. Через щільні графіки ми не можемо просто так зустрітись, а під час роботи над проектами можна і поспілкуватись, і весело час провести, і попрацювати.

З ним мені приємно працювати, все проходить в легкій обстановці, в процесі спілкування, приколів, жартів. З Костею працювати легше за все, тому що він – мій товариш.

– Ти ще не фотографувався для “City Style”, але розкажи: чого ти очікуєш від зйомок?

– По проекту я поки не знімався, але очікувань дуже багато. Звичайно ж, хочеться показати місто з цікавої сторони, креативно, для вінничан, щоб вони побачили місто в інших фарбах. У Вінниці багато красивих місць, тільки потрібно їх помітити. Завдяки цьому проекту у багатьох з’являється така можливість, подивитись на те, що приїлось, давно набридло, і зрозуміти, що це дуже цікаво.

– А в яких фарбах бачиш місто ти?

– Для мене Вінниця – це саме комфортне місто. Я дуже багато де був, жив, подорожував, і Вінниця, все ж, дуже чиста, доглянута. З містами як з будинками: коли йдеш по вулиці, то бачиш, де в будинка є хазяїн, то він доглянутий, чепурний, красивий, а де нема… Що ж, порівняно з іншими містами, видно, що у Вінниці є такий хазяїн. І, звичайно, за останні десять років Вінниця дуже змінилась, і в плані доріг, і в плані зон для відпочинку: сквериків, парків та іншого. Дуже класне місто.

Ми продовжуємо готувати для вас цікаві бесіди з цікавими вінничанами, а поки чекаєте на нове інтерв’ю, можна прочитати старі за цим посиланням.

Коментарі

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я